Державницька думка в Україні в ХІХ - та на початку ХХ ст


main page Essays Courseworks text files add stuffПродать работу

search essays

Essay на тему Державницька думка в Україні в ХІХ - та на початку ХХ ст

download
Find similar essays.

Size: 51.69 кб.
Language: ukrainian
Author: FreeDom
14.03.2011
 1 2 3 4 5 6    


Драгоманов застерігає, що територіальні громади будуть ефективними лише в тому випадку, якщо вони будуть об’єктивними, не будуть заангажованими, не матимуть зовнішнього впливу. Він говорить, що люди повинні об’єднуватися в невеликі спілки, товариства, громади, що мають бути вільними від будь–яких впливів, в іншому випадку «які–небудь громади будуть поневолені робити не те, що вони хотять, і не там, де вони сидять»  .

Для української політики вже звичним є те, що на діяльність територіальних об’єднань здійснює значний вплив місцева влада, що більшою мірою за пропорційною виборчою системою є представником певної політичної сили, відповідно, тут і порушується право громади на вільне волевиявлення.

Формування громади за теорією Драгоманова має здійснюватися на основі дотримання прав людини і громадянина. Ніхто не може бути примусово залученим до тієї чи іншої громади. «громада потрібна людям тільки для того, щоб кожному було найліпше. Значить, і громада тільки тоді буде мила кожному, коли вона не неволить нікого: бути в ній чи не бути. І громада мусить бути спілкою вільних осіб»  . Фактично, Драгоманов наголошує на тому, що громада буде дієвою лише в тому випадку, коли люди будуть бажати реалізовувати своє право на ініціативу чи захист прав.

Продовжуючи попередню думку, зазначимо, Драгоманов дає пораду територіальним громадам не зупинятися перед проблемами  . Перемога буде здобута лише тоді, коли громада буде в курсі політичних, економічних,  соціальних подій, тобто існуватиме реально, а не номінально. Цікавим є те, що дана ідея Драгоманова є досить актуальною для сьогодення, оскільки в більшості випадків велика кількість громадян України практично позбавлена можливості впливати на рішення місцевих рад правовим шляхом, також ради часто ігнорують вимоги законодавства щодо врахування думки громади.

Драгоманов визначає специфіку відносин між громадою та владою, зазначаючи про потребу надати громадам більш широкі повноваження та можливість активно впливати на прийняття політичних рішень: «Більш налягатиме на те, щоб збільшити власне волю кожної особи в слові й праці, волю кожної людської породи, спілки, громади, щоб, скільки змога, вменшити силу державного начальства»  .

В Україні протягом всього періоду незалежності потребує вирішення проблема законодавчого регулювання взаємовідносин між владою і громадою. Сьогодні відносини між громадами та владою регулюються Конституцією України , Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні»  , «Про місцеві державні адміністрації» , «Про органи самоорганізації населення» , але окремого закону про громади в Україні не існує, є лише Проект Закону про територіальну громаду  від квітня 2001 запропонований депутатом І. Салій, який не був прийнятий .

Таким чином, як бачимо, ідеї Драгоманова щодо взаємовідносин громади та владних структур не втрачають актуальності сьогодні. Адже, питання організації та функціонування територіальних громад знаходиться на етапі розробки і вдосконалення. В Україні існує потреба в ефективній організацій територіальних громад, що мають функціонувати на основі закону, при дотриманні прав людини і громадянина.

Основні засади ефективного функціонування громади. У своїй теорії М. Драгоманов наводить декілька правил ефективного функціонування територіальних громад, які не втрачають актуальності сьогодні. Так, Драгоманов зазначає, що громада буде дієвою лише тоді, коли її члени усвідомлять необхідність участі громадян в житті держави. Члени громади  мають представляти інтереси суспільства, щоб кожен зрозумів, що може впливати на політичну ситуацію в державі  .

Дана ідея Драгоманова актуальна і сьогодні, адже, в більшій мірі, громадяни України не вірять в те, що вони щось можуть змінити в політичному житті країни, або хоча б мати змогу впливати на політичні рішення. Але, діяльність громади тільки тоді буде результативною, коли громадяни усвідомлять силу своїх політичних прав.

На думку Драгоманова, діяльність громади визначається наявністю спільної мети. Із громадською працею: в кожній країні, в кожній людській породі, далі навіть в кожній громаді й коло кожної особи мусять бути осібні підходи й приводи до однакової цілі  . Фактично діяльність будь–якого об’єднання чи то організації повинна базуватися відповідно на спільній меті. Якщо мова йде про діяльність територіальних громад, то наявність спільної мети, визначатиме дієвість такої громади. Доки члени громади сперечатимуться відносно реалізації власних суб’єктивних позицій згідно того чи іншого питання, то таку громаду розколять внутрішні суперечки, не говорячи вже про можливість брати участь в політичному житті країни.

Крім того, Драгоманов наголошує, що діяльність громади буде приносити результати тільки тоді, коли всі члени даної громади працюватимуть на її користь з дотриманням положень відповідних законодавчих документів. Всяка зміна громадська посувається не самими тільки різкими, рішучими кроками, а й щоденною тихою працею, не самими тільки переломами закону, а й законними працями  .

Таким чином, ідея Драгоманова щодо законності діянь як громади, так і державних органів влади, має актуальність і сьогодні, адже в українській політиці відомі приклади, коли політичні питання (не тільки на місцевому рівні) вирішуються не за допомогою законів. Це також пов’язано з тим, що , якщо законодавство і прописує основні положення взаємовідносин між владою і громадою, то механізми реалізації цих положень далеко не досконалі, внаслідок чого і виникають проблеми, що призводять до  ігнорування законодавства. Наприклад, аналіз наявних положень про місцеву ініціативу дає змогу дійти висновку, що процедури реалізації права на їх висування в цих документах значно ускладнено, понад те, ними запроваджено значні дискримінаційні обмеження, що не відповідають нормам чинного законодавства . Фактично ці положення не лише обмежують, але й подекуди унеможливлюють право громадян на висування місцевої ініціативи.

Ще однією характеристикою дієвості громад, на думку Драгоманова, є територіальна осілість громадян. Громадянам слід не розбігатись по чужих землях, а працювати в своїй, дійдемо й до того, щоб і на самій Україні люди як можна більше держались кожний свого кутка, котрий їм найбільше відомий і де вони найбільше зрослись з людьми. Без такого повертання людей до свого кутка, без сидіння, як можна довше, на одному місці більша частина розмов про громадство  .

Для України дана проблема є надзвичайно актуальною. Адже, коли громадяни не можуть захистити чи реалізувати свої права, вони шукають кращої долі на інших територіях, навіть в інших країнах. Якщо ж громадяни працюють на користь свого регіону і громада може повноцінно представляти інтереси населення регіону, такі території будуть процвітати завдяки праці громадян.

Драгоманов приходить до висновку, що для ефективного функціонування громади тимчасових імпульсивних спалахів настроїв громадян не достатньо. В першу чергу представники громади повинні користуватися певними науковими знаннями при вирішенні відповідних питань. Люди повинні приходити до громади не з іншими думками про громадські порядки та з проповіддю їх, а перш усього з докладною (спеціальною) наукою в таких речах, котрих потребує громада людська  .

Дана проблема є актуальною і для сьогодення. Адже, як бачимо, стосовно громади нічого нового вигадувати не треба, досить звернутися до надбань відомих історичних постатей, до історії української політичної  думки, до історії та сьогодення світової політичної думки. Основною проблемою в даному випадку є лише уміння як українських політичних діячів, так і членів громади користуватися набутими знаннями.

Слід зазначити, що особливістю вчення Драгоманова про громаду є те, що він визначає ефективність діяльності об’єднань громадян через кількість реалізованих завдань та вирішення проблемних питань. «При цьому не слід пропустити й такої уваги: тільки докладна повсякдень потрібна громаді праця може порятувати проповідачів нових порядків до того, щоб серед них не виросла порода людей, котра буде тільки «молоти язиком» та кидатись од справи до справи, ганяючи з краю до краю»  .

Цікавим є те, що для сьогоднішньої України є характерним вирішення проблем лише на словах. Розглянемо хоча б право громади на реєстрацію статуту та на громадську ініціативу. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» надає членам територіальної громади право ініціювати в порядку місцевої ініціативи розгляд у місцевій раді будь–якого питання, що віднесене до відання органів місцевого самоврядування. Однак закон не визначає порядку внесення місцевої ініціативи на розгляд ради, делегуючи це повноваження представницьким органам місцевого самоврядування  . Але, як виявляється, органи місцевого самоврядування не поспішають запровадити чіткі процедури включення громадян в управління місцевими справами. Переважна більшість міських, селищних, сільських рад не прийняли статутів територіальних громад або окремого положення «Про порядок реалізації права на місцеву ініціативу».

Таким чином, Драгоманов формує модель ефективно діючої громади. Дана модель є повністю прийнятною для сьогоднішніх умов функціонування громади. Отже, характеризуючи взаємовідносини між громадою та владою в теорії М. Драгоманова можна визначити основні позиції щодо ефективного функціонування територіальних громад:

­ об’єднання населення в територіальні громади має відбуватися на основі спільного інтересу;

­ громади повинні формуватися на основі дотримання прав людини і громадянина;

­ громади повинні уникати зовнішнього впливу з боку владних органів;

­ представники громад повинні орієнтуватися в умовах сучасних їм подій;

­ відносини між громадами і владою мають регулюватися відповідним законом.

Дієвість громади, за теорією М. Драгоманова, визначається такими правилами:

­ члени громади повинні володіти високою громадською свідомістю;

­ члени громади повинні мати спільну мету; ­ взаємовідносини між громадою і владою визначаються через дотримання положень відповідних законодавчих документів;

­ успішність територіального розвитку визначається територіальною осілістю громадян; ­ представники громади повинні користуватися певними науковими знаннями при вирішенні відповідних питань;

­ діяльність громади має бути оцінена за результатами, а не за словами і закликами.

М. Драгоманов запропонував своє бачення теорії територіальної організації населення. Вона має досить актуальне значення для сьогодення, адже більшість територіальних громад в Україні існують лише номінально. За даними Міністерства юстиції України, на 19 жовтня 2006 року тільки 1341 територіальна громада мала зареєстровані статути територіальних громад, що складало 11,7% від загального числа територіальних громад (наразі в Україні налічується 11521 територіальна громада). Ще територіальним громадам було відмовлено в реєстрації статутів . Хоча саме статут територіальної громади є необхідним елементом правової основи місцевої демократії.

Таким чином, зрозуміло, що теорія Драгоманова містить велику кількість корисних порад для ефективного функціонування територіальної громади. А ще ціннішою концепцію Драгоманова робить те, що вона була сформульована для українського суспільства і не вимагає адаптації для    продолжение
 1 2 3 4 5 6    

Удобная ссылка:

Download essay for free
подобрать список литературы


Державницька думка в Україні в ХІХ - та на початку ХХ ст


Url of this page:
Essay Державницька думка в Україні в ХІХ - та на початку ХХ ст


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
go top


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.